Людство не може існувати без помилок. В минулому «незграбна черепаха», а нині – Київський Національний театр опери та балету – в сьогоденні є дивовижним місцем, улюбленим місцем відпочинку киян, а бізнес-центри навкруги нього виглядають архітектурною помилкою. Дискусії щодо «подобається чи не подобається» вважаємо недоречними, оскільки є архітектурні та ландшафтні принципи забудови, є такі поняття, як архітектурний ансамбль, стиль міста, тощо. І доки узгодження забудови міста буде в корупційній складовій та не буде захищено законодавчими нормами, Київ буде розгублювати пам’ятки історії міста, будуть з’являтися архітектурні дисонанси, будуть порушуватися закони ландшафтної композиції. Саме такою дискусійною спорудою став на Андріївському узвозі, історичній вулиці Києва – академічний драматичний театр на Подолі.
Актуальність запропонованої теми полягає у дослідженні дисонансу традицій і новацій у забудові історико-культурного осередку Києва – Андріївського узвозу.
2016 рік відзначився у Києві резонансним будівельним конфліктом на Андріївському узвозі через появу нової споруди – Театру на Подолі. Зведена будівля, на думку більшості громадян, не гармонізувала з історичною забудовою вулиці. Чи були в історії Києва скандали навколо однієї забудови?
Прибічники нової архітектурної форми проводять аналогії з Національним театром опери та балету, збудованим на сто років раніше. Його звели в самому центрі Києва, і реакція була надзвичайно негативна. Після його відкриття, у газеті «Киевлянин» від 1901 року написали наступне: «Зовнішній вигляд театру вкрай непривабливий. Негарна споруда серед площі стоїть, наче величезна незграбна черепаха. Враження ще більше псує непривабливий зовнішній декор. А декор зали вирізняється простотою і бідністю» [2]. Чим це відрізняється від критики театру на Подолі? Майже нічим! Говорили, що театр опери та балету завеликий для такої маленької площі, де було так затишно, де прогулювалися бабусі з внуками. Але конкретних канонів специфічного київського стилю на той час просто не існувало. Коли архітектори планували новий будинок, вони зважали на архітектуру сусідніх, аби зробити архітектурний перехід більш-менш плавним [2].
Архітектором нової будівлі Театру на Подолі став Олег Дроздов (1966 р.н.), засновник архітектурного бюро Drozdov & Partners у Харкові (1997) і Kharkiv School of Architecture (2017), володар Гран-прі (2001, 2003) і першої премії в номінації «Комерційний інтер’єр» (2002) українського конкурсу «Кращий інтер’єр року». Один з кураторів виставкових проектів на архітектурній бієнале «The Flood» (2005, Роттердам) і на Московській бієнале архітектури (2012).
Пояснюючи свою ідею театру, Олег Дроздов розповідав: «В інфраструктурі Києва театр на Андріївському узвозі – перший театр за 100 років. До цього часу на театри перетворювали будинки культури і кинотеатри (Театр на Лівому березі). За двадцять років існування театр на Подолі поступово занепадав, на його утримання було витрачено стільки коштів, що можливо було відбудувати два театри. І ми взялися за проект відновлення» [2]. Так з’явилася на узвозі оригінальна споруда кубічної форми з різким цегляно-чорним контрастом фасаду.
Невдоволені проектом висували претензії щодо невідповідності історичній забудові, неординарності пластично-колористичного рішення. Проте, найважливіше, що історія з театром відкрила ряд проблем: проблему публічності і відсутність інституцій по зв’язку з громадськістю, оскільки громада міста не була готова до сприйняття будівлі театру такого незвичного для Андріївського спуску характеру.
Архітектор захищає свій проект, апелюючи до вимог сучасного суспільства, зокрема, що будівля театру пристосована для людей з особливими потребами: є умови для пересування інвалідів, наявність пандусів, тощо. Олег Дроздов стверджує, що «замість естетики необхідно думати про інші нюанси. Наприклад, що у нас немає доступу до театру для інвалідів, ні пандусів, ні транспорту. У нас ці люди виключені з простору. Якщо так подивитись на наше середовище – немає у нас ніякого гуманізму» [1].
Таким чином, через неузгодженості дій інститутів влади, через відсутність погодження новобудови як з архітектурними нормами ландшафту, так і з громадою міста, виникає дисонанс у найвідомішому культурно-історичному ансамблі столиці України, що призводить до суперечок і протистоянь в суспільстві. Таких випадків в історії будівництва Києва забагато. Тому це питання залишається актуальним і гострим на сьогодення.
Список використаних джерел
1. Архитектор Театра на Подоле: В нашем обществе не думают о будущем, потребление стало частью культуры [електронний ресурс] : [Веб-сайт]. – Електронні дані: https://bzh.life/lyudi/ludi-drozdov-lekcia
2. В історії Києва не було жодної будівлі, яку зустрічали б аплодисментами. Дмитро Шурхало ведучий радіопередачі «Історична свобода», письменник та дослідник історії Києва Станіслав Цалик [електронний ресурс] : [Веб-сайт]. – Електронні дані: https://www.radiosvoboda.org/a/28191505.html